Страны и города
Русский
Українська

Загородный отдых

Тростянець

Хуторянин , 13 Октября 2009, 11:07
m356544606a49c28f2767.jpg

Історично сотенне містечко Охтирського козачого полку Слобідської України, теперішній районний центр Сумської області з населенням коло 23 тисяч мешканців. Тростянець набув статусу міста лише 1940 року, проте видається зараз чи не більш туристично привабливим, ніж старовинний полковий центр чи навіть, можливо, сьогоднішній обласний.

Тростянець було засновано українськими переселенцями з-за Дніпра близько 1660 року. Історики вважають, що назва поселення походить від назви невеличкої річки Тростянки, порослої очеретом, яка згодом зміліла та остаточно висохла в 1822 році. На гербі міста, поряд із найвідомішою пам’яткою, Круглим двором, зображені у водоймі три очеретини – тростини, що дали назви поселенню в XVII столітті. Першим власником Тростянця був неоднозначний охтирський полковник Іван Перехрестов, якому ці землі було відведено під маєток у 1676 році. Проте панував він у Тростянці недовго: через звинувачення в заподіяних козакам кривдах 1704 року російська держава позбавила Перехрестова посади полковника та конфіскувала його власність до казни.

m356633f96cd81a598eb8.jpg

Згодом, 1720 року, цар Петро І презентував поселення своєму духівникові, уродженцеві Тростянця протоієрею Тимофію Надаржинському.Отець Тимофій, чоловік кремезної статури та прихильник міцних напоїв, мав велику довіру в російського імператора, адже саме він 1708 року допоміг агентові генерального судді Гетьманщини Василя Кочубея Петрові Яковлеву дістатся до Петра І. Агент мав інформацію щодо таємних перемовин гетьмана Івана Мазепи з польским королем Станіславом Лещинським про утворення спільної держави на засадах Гадяцького договору 1658 року. Гінцеві цар, як відомо, спершу не повірив і навіть звелів скарати посланця, але згодом у винагороду за викриття Мазепи вихрещений єврей Яковлев одержав маєток Родомля неподалік земель Надаржинського – нині це вже район сучасного Тростянця.

m3567a32cb69904a12860.jpg

Протоієрей Тимофій був власником маєтку трохи менше 10 років, залишивши його у спадок своїм дітям. Син священика Йосип Надаржинський у 1744-1750 роках звів мурований храм на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, що в народі досі зветься «Білою церквою». Споруда поєднала в собі риси раннього класицизму та бароко. Використовуюється дотепер як православний храм.

m35684ae72077d30593b5.jpg

А в 1749 році четверо синів-спадкоємців Надаржинського побудували поруч із головною садибою Круглий двір – овальну, схожу на фортецю споруду з чотирма баштами, в якій поєдналися елементи готики та українського бароко. Вважається, що за задумом це й була фортеця, бо в одній з башт розташовувався колодязь, а в іншій зберігалися запаси їжі та смоли та випадок облоги. Навіть якщо так, то жодного разу фортеця не використовувался за військовим призначенням. Наразі ця пам’ятка вважається найдавнішою зі збережених гомадських споруд Слобожанщини. Вона не має аналогів у цій частині України, скорше нагадуючи про колізей та інші античні арени-амфітеатри для влаштування видовищ, ніж про традиційну для регіону архітектуру XVIII століття.

m3569bf8246e80a946acb.jpg

У 1820 році тростянецький маєток перейшов у якості посагу від нащадків Надаржинського до власності російського генерала Олексія Корсакова. Трохи згодом, у 1842-1843 роках, на Тростянець одержав право князь Василій Голіцин-Рябчик. Будівля Круглого двору в ті часи використовувался для різних господарських потреб (зокрема, як стайні), проведення театральних і циркових вистав, тут розміщувалися житлові приміщення для «танцюристок кріпацького балету» та обслуги господарів маєтку.

m3570dedbdaa0f7fd4a72.jpg

На середину ХІХ століття припадає й перебудова панської садиби Надаржинських, збудованої 1762 року. Спершу маєток спробував перетворити на «княжий палац» Голіцин, зводячи довкола ансамбль споруд у стилі класицизму та облаштовуючи парк.

m35713b74e23b7d515590.jpg

Опісля смерті Василія Голіцина в 1863 році та банкрутства його гілки дворянського роду, нащадки князя були вимушені позбутися успадкованих «активів», відтак у 1868-1874 роках маєтком уже володів заможний петербурзький купець Андрій Марк.

m35722d290586f5d02c46.jpg

У 1874 році Тростянець зацікавив великого цукрозаводчика Леопольда Кеніга. Того самого власника маєтку в Шарівці – однієї з накращих пам’яток сучасної Харківщини. У Тростянці промисловець добудував до садиби Надаржинських другий поверх, додавши до суворих форм класицизму трохи «творчого безладу».

m3573e14da90cf3074f70.jpg

Леополь Кеніг та його сини Федір і Юлій були останніми приватними власниками тростянецького маєтку. Після 1917 року панська садиба була експропрійована та тривалий час використовувалася для потреб дитячого садка. В останні роки тут діють краєзнавчий та художній музеї, ведуться реставраційні роботи.

m35745850ea6738dd176b.jpg

Про добу СРСР в історії Тростянця писати можна, але чомусь не хочеться. Бо після неї доводиться здебільшого відроджувати, відбудовувати, реставрувати – а позаяк це ще й робиться в незалежній Україні, як правило, незграбно та не зовсім доречно, то й розмірковувати про колишню красу панського парку доводиться з сумом. Теперішній парк із фонтаном, альтанкою, ліхтарями та дерев’яними фігурами також дуже симпатичний, але фантазія, розбурхана відвідинами панської садиби та Круглого двору, вимагає чогось більшого, давнішого, шляхетнішого – а його немає.

m35758fe91723c3f5f9a3.jpg

Загалом у Тростянці не може не сподобатися, аж надто коли пощастить відвідати його за вдалої погоди та в гарну пору року. Тут справді дуже красиво та цікаво, особливо якщо враховувати, наскільки дефіцитними є подібні туристично привабливі місця на Слобожанщині. До того ж мені сподобалися доброзичливі люди, надто випадковий місцевий парубок, який підвозив нас на автомобілі кілька кілометрів та, з’ясувалося, навіть не збирався брати за це гроші.

m3576e240d66ee7e08b39.jpg

Ще трохи історії. З Тростянцем певним чином пов’язана доля відомого російського композитора Петра Чайковського, тому пам’ятник митцеві прикрашає парк у центрі міста. Влітку 1864 року тоді ще 24-річний студент петербурзької консерваторії відпочивав у гостях в князя Олексія Голіцина. Саме в Тростянці Чайковський написав свій перший симфонічний твір – увертюру до драми «Гроза».

m35777eccf630263e4323.jpg

Нову Вознесенську церкву було збудовано в 1913-1916 роках на кошти Юлія Кеніга. В народі вона дістала назву «Червоної». Храм відрізняється не лише рельєфним фасадом та 40-метровою дзвіницею – його зодчим був уславлений харківський майстер Олексій Бекетов. Архітектор за своє життя спроектував лише дві культові споруди – Новокаплунівський храм у Харкові та Вознесеньский храм у Тростянці. ХХ століття пережила тільки ця церква.

m3578f08b3e917c1758f5.jpg

Ще одна відома в столиці Слобожанщини постать – письменник Микола Хвильовий. Його поховано в Харкові неподалік Усікновенського храму на старому цвинтарі, що зараз є Молодіжним парком. А народився Хвильовий у цьому будинку в Тростянці 1893 року та прожив тут, якщо вірити меморіальній дошці на фасаді, перші 11 років свого життя.

m357938765608fa54efae.jpg

Меморіальний комплекс «Недоспівана пісня» присвячено насамперед полеглим під час ІІ світової війни радянським воїнам. Але поряд розташовані також монументи на честь ліквідаторів Чорнобильської катастрофи та вояків-афганців. За ким «сумує» цей монумент, я достеменно не знаю, але виглядає він на меморіальному комплексі, як на мене, набагато доречніше, ніж різноманітні танчікі-бронєвічкі та іже з ними списаний армійський мотлох, якого повно ледь не в кожному селищі міського типу колишнього Радянського союзу.

m3580e8363d050ac9ff50.jpg

Алея закоханих – принада вже новітніх часів. Розпочинається вона колонадою з невеличким монументом у формі двох поєднаних сердець у центрі. На постаменті вміщено уривок з поезії Василя Симоненка: «Любов, як сонце, світу відкриває безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє і сонце, що встає, і серце, що кохає». Дехто вважає, що монумент цей виконанням більше нагадує надробок на цвинтарі, ніж навіває роматичні почуття. Проте популярністю серед молодят і просто закоханих він користується неабиякою.

m3581efd0398de08695f5.jpg

Сучасний Тростянець загалом не справляє враження депресивного периферійного міста, хоча місцеві мешканці, звичайно, нарікають на фінансову скруту та відсутність перспектив матеріального забезпечення. Вулички тут охайні, занедбаних будинків зовсім мало, роботу надає переважно шоколадна фабрика «Україна» – саме в Тростянці розташоване виробництво кондитерських виробів компанії «Kraft Foods» під марками «Корона», «Milka» тощо.

Цим розповідь про певним чином рідне для мене місто (з Тростянця походить моя бабуся та її батьки) не вичерпується. Ближчим часом буде продовження...

тростянець

 

3,81

+

-


Для того чтобы оставить комментарий вы должны войти или зарегистрироваться
Погода в Украине Достопримечательности Украины Онлайн бронирование гостиниц
Услуги для гостиниц Рекламодателю Вебмастеру Вход для гостиниц Map
Копирование материалов с данного сайта допускается только с письменного разрешения редакции
© 2019 nezabarom.ua
Все права защищены